Аналіз ст. ст. 3, 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року за № 889-IV дає можливість прийти до висновку, що об’єктом оподаткування у резидентів є будь-який дохід з джерелом його походження з України, в тому числі й дохід від надання майна в оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування).

Відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року за № 889-IV ставка податку становить 15 відсотків від об’єкта  оподаткування.

Відповідно до п. п. 9.1.2., 9.1.4. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року за № 889-IV податковим агентом платника податку – орендодавця при нарахуванні доходу від надання в оренду нерухомого майна іншого, ніж зазначене у підпункті 9.1.1 цього пункту (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під таким нерухомим майном, чи присадибну ділянку), є орендар, якщо він є суб’єктом підприємницької діяльності.

Згідно п. 16.3.3. ст. 16  Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року за № 889-IV  фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього Закону за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету:

- у випадку, коли така фізична особа є податковим агентом, - за місцем реєстрації у податкових органах;

- в інших випадках - за її податковою адресою.

Відповідно до п. 18.2. ст. 18 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року за № 889-IV для цілей цього Закону обов’язок платника податку з подання декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи виключно від податкових агентів, зобов’язаних подавати звітність з цього податку у встановленому порядку.

Таким чином, у доньки не виникає обов’язку самостійно сплачувати п’ятнадцятивідсотковий податок з доходу від надання в оренду нерухомості, оскільки законодавець покладає такий обов’язок на орендаря – суб’єкта підприємницької діяльності. Так само, доньці непотрібно подавати річну декларацію, оскільки вона отримує дохід від податкового агента.

Що стосується другої частини питання, тут слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 6 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03 липня 1998 року за № 727/98 суб’єкт  малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов’язкових платежів):

- податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків;

- податку на прибуток підприємств;

- податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб – суб’єктів малого підприємництва);

- плати (податку) за землю;

- збору на спеціальне використання природних ресурсів;

- збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

- збору до Державного інноваційного фонду;

- збору на обов’язкове соціальне страхування;

- відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;

- комунального податку;

- податку на промисел;

- збору на обов’язкове державне пенсійне страхування;

- збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг;

- внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;

- внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

- плати за патенти згідно із Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Вищезазначений пункт Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03 липня 1998 року за № 727/98 стосовно звільнення від сплати податку на доходи фізичних осіб на загальних підставах застосовується лише в тому випадку, коли суб’єкт господарювання, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, займається тими видами діяльності, які зазначені у Свідоцтві про сплату єдиного податку.

Відповідно до Наказу Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 року за № 375, яким затверджено Національний класифікатор України «Класифікація видів економічної діяльності», поняття «здавання в оренду власного нерухомого майна» включає в себе:

- здавання в оренду власної житлової та нежитлової нерухомості;

- здавання в оренду земельних ділянок;

- діяльність ринків;

- здавання в суборенду житлової та нежитлової нерухомості, земельних ділянок.

З огляду на вищевикладене та за умови, що такий вид діяльності як «здавання в оренду власного нерухомого майна» зазначений у Свідоцтві про сплату єдиного податку приватного підприємця, сплачувати податок на доходи фізичних осіб на загальних підставах останньому не потрібно.