Визначення понять деяких видів цінних паперів

 

Розглянемо наступний блок цінних паперів, які носять назву іпотечних. Перш за все, наведемо саме визначенні іпотеки. У ст.1. ЗУ „Про іпотеку” наведено наступне визначення: „Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом”.

 

Нерухоме майно, яке передається іпотекодавцем в заставу іпотекодержателю, залишається у нього на весь час дії застави і нічого з ним іпотекодержатель зробити не зможе. З метою додаткового залучення капіталу та підвищення ефективності розпорядження нерухомістю, яка передана в іпотеку і були винайдені іпотечні цінні папери.

 

 

За погодженням сторін, які укладають іпотечний договір, до такого договору може видаватися заставна - борговий цінний папір, який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов'язанням, за умови, що воно підлягає виконанню в грошовій формі, а в разі невиконання основного зобов'язання - право звернути стягнення на предмет іпотеки. Після державної реєстрації іпотеки оригінал заставної передається іпотекодержателю, якщо інший порядок передачі заставної не встановлено іпотечним договором. Заставна не є емісійним цінним папером. Першим власником заставної є особа, яка на момент видачі заставної відповідно до умов іпотечного договору має статус іпотекодержателя. Якщо інше не передбачено іпотечним договором, оригінал заставної передається такому іпотекодержателю.

 

Іпотекодержатель може передати заставну іншій особі шляхом вчинення відповідного індосаменту. При цьому до цієї особи переходить право вимагання від боржника виконання основного грошового зобов’язання, а у випадку його невиконання – право на стягнення предмета іпотеки. В такому контексті заставну можна розглядати в якості векселя з додатковим іпотечним забезпеченням.

 

Переваги застосування заставної очевидні. Іпотекодержатель може в будь-який час повернути грошові кошти, надані ним у позику до настання терміну їх повернення, новий власник заставної може знову її продати, передати в заставу, чи здійснити інші операції, а для боржника немає різниці перед ким нести зобов’язання по сплаті грошового боргу.  

Заставна анулюється в момент виконання особою, яка її видала, основного грошового зобов’язання.

 

Заставними можна забезпечити випуск інших іпотечних цінних паперів – іпотечних облігацій та іпотечних сертифікатів та сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (сертифікатів ФОН).

 

 

Умови випуску та обігу сертифікатів ФОН регулюються ЗУ „Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю”.

Сертифікати ФОН випускаються фінансовою установою, яка створила та зареєструвала належним чином фонд операцій з нерухомістю, а також здійснила державну реєстрацію емісії сертифікатів ФОН. Сертифікати можуть розміщуватися серед фізичних та юридичних осіб, які мають бажання інвестувати кошти в операції з нерухомістю. Власники сертифікатів ФОН мають право при погашенні сертифікатів на отримання частини доходу від діяльності фонду операцій з нерухомістю, право будь-яким чином відчужувати належні їм сертифікати, а також право конвертувати сертифікати в сертифікати іншого ФОН, створеного даною фінансовою установою.

 

 

Іпотечними облігаціями є облігації, виконання зобов'язань емітента за якими забезпечене іпотечним покриттям. Іпотечні облігації можуть існувати виключно у іменній формі. Даний вид цінних паперів засвідчує внесення грошових коштів їх власником і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість цієї облігації та грошового доходу в порядку, встановленому проспектом емісії, а в разі невиконання емітентом зобов'язань за іпотечною облігацією надає її власнику право задовольнити свою вимогу за рахунок іпотечного покриття.

 

Відмінність іпотечних облігацій від іпотечних сертифікатів полягає в тому, що облігації мають фіксовану відсоткову ставку доходу, яка зазначається в процесі їх емісій, в той час, як дохід по іпотечним сертифікатам формується за результатами діяльності фінансової діяльності фінансової установи, яка їх розмістила, і, відповідно може бути різним.

 

 

Не можна обійти стороною такий вид цінних паперів, як приватизаційні папери, оскільки, коли наша держава здобула незалежність, в ній зовсім не було приватної власності. Процес приватизації державного та комунального майна не завершився навіть зараз. Переважно він здійснювався з застосуванням приватизаційних паперів, які у відповідністю з ст.1. ЗУ „Про приватизаційні папери” є особливим видом державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду. Приватизаційні папери можуть бути лише іменними.

 

Власниками даного виду цінних паперів можуть бути виключно фізичні особи – громадяни України, а особливостями їх обігу є те, що ці цінні папери не можуть бути відчужені ніяким іншим способом, крім обміну на відповідну частину державного чи комунального майна, що приватизується.

 

Право власності на одержані приватизаційні папери в разі смерті їх власника переходить у порядку спадкування, визначеному законодавством України. В разі смерті громадянина, що не одержав приватизаційні папери з будь-яких причин, право одержання належних до видачі померлому паперів не успадковується.

 

Якщо власник приватизаційних паперів не обміняв їх на частку державного чи комунального майна в терміни, встановлені Державною програмою приватизації, він втрачає своє право на безоплатне отримання зазначених часток державного чи комунального майна. Тут слід зазначити, що Уряд України кілька разів продовжував термін обігу таких приватизаційних паперів, як приватизаційні сертифікати (ваучери) але на даний момент їх обіг зупинено.

 

 

Останнім видом цінних паперів, який я хочу розглянути, є похідні цінні папери. Вже з їх назви, можна зробити висновок, що вони не є повноцінними цінним паперами, а являються допоміжними ланками на фондовому ринку.

 

Законодавець дає таке визначення похідних цінних паперів, як цінним паперам, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів.

До похідних цінних паперів відносяться опціони, деривативи, варанти та ф’ючерсні контракти.

 

Опціон є документом, укладений як стандартизований контракт, який закріплює право його власника на придбання від емітента опціону чи на продаж емітенту у термін, визначений в ньому, зазначену в ньому кількість базового активу за зафіксованою при укладанні ціною. Опціон зручний при наданні певних послуг, наприклад на першочергове встановлення телефону телефонною компанією, яка його випустила. Власник опціону може скористатися чи не скористатися ним, але емітент опціону не може відмовитися від його виконання.

Крім операції пред’явлення опціону до виконання, його власник може здійснювати з ним будь-які інші операції.

 

Варантом є похідний цінний папір, який надає право його власнику на придбання простих акцій даного емітента протягом певного періоду за певною ціною. Фактично варанти є різновидом опціонів і випускаються емітентом разом із власними привілейованими акціями чи облігаціями та надає його власнику право. В Україні популярністю даний вид цінних паперів не користується, оскільки практичної користі від нього надзвичайно мало, оскільки мало зрозумілим є механізм його використання. При додатковій емісії акцій, першочерговим правом на придбання акцій нової емісії користуються існуючі акціонери товариства, а власники варантів можуть бути „першими серед останніх”.

 

Невелике практичне застосування має і наступний вид похідних цінних паперів – дериватив, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати чи продати цінні папери, кошти (валютні цінності), матеріальні або нематеріальні активи (товари) на визначених ним умовах у майбутньому.

 

Інша справа ф’ючерсний контракт чи просто ф’ючерс, який має форму стандартизованого контракту, який засвідчує зобов'язання продати (придбати) відповідну кількість базового активу у визначений час у майбутньому з фіксацією ціни базового активу під час укладання контракту. Ф’ючерси активно застосовуються в багатьох галузях народного господарства. Розглянемо на такому прикладі.

 

Фермер сіє навесні пшеницю, і планує восени отримати певний урожай. Розрахувавши ціну пшениці, яка може бути восени, він укладає ф’ючерсний контракт з покупцем на поставку певної кількості пшениці за зазначеною ціною і отримує кошти. Через певний час він бачить, що запланованого врожаю він не отримає, але такий врожай може мати інший фермер, який згоден його продати за ціною, встановленою у ф’ючерсі. І фермер передає свої зобов’язання по поставці зерна іншому фермеру, а той в свою чергу може таким же чином передати їх далі. В той же час особа, якій повинна бути здійснена поставка зерна, робить прогноз, що на момент поставки зерна ціна його буде дешевшою, ніж та, яку він заплатив за ф’ючерсом, тому він продає свої права іншому покупцю товару.

 

Всі ці операції укладення ф’ючерсів та передачі прав та обов’язків за ними повинні укладатися на спеціалізованій товарній біржі, інакше вони будуть вважатися нікчемними.

В даній роботі я описав кожен вид цінних паперів та спектр прав, які вони надають їх власникам. Тепер необхідно зробити певне узагальнення.

 

Источник: