Векселі

Як зазначено у ч.1. ст. 14 ЗУ „Про цінні папери та фондовий ринок”: „Вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).”

 

Обіг векселів в Україні регулюється ЗУ „Про обіг векселів в Україні”, Женевською конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до даної Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів".

 

Якщо охарактеризувати вексель за тією класифікацією, цінних паперів, що наведена на початку даної роботи, то можна сказати, що вексель є борговим неемісійним цінним папером, який може існувати виключно у документарній формі. В залежності від індосаменту, який здійснено на векселі, останній може бути іменним цінним папером, чи цінним папером на пред’явника.

 

Вексель, як вже було сказано вище, є найдавнішим цінним папером. Його праобразом були звичайні боргові розписки, які мали місце з давніх часів. Історичну важливість векселів підтверджує той факт, обіг інших цінних паперів регулюється в кожній країні за місцевим законодавством, в той час основним нормативно-правовим документом, який регулює порядок видачі та обігу векселів є міжнародна Женевська конвенція, яка прийнята ще у 1930 р., і з того часу до неї майже не вносилися зміни. В Україні зазначена конвенція набула чинності з 04.01.2000 р.

 

Отже, які права надає вексель його власнику?

 

Перш за все слід зазначити, що вексель може видаватися фізичною чи юридичною особою за фактично виконані роботи чи надані послуги. І у особи, яка його видала, зникають зобов’язання по оплаті вартості робіт та послуг і виникають зобов’язання по погашенню векселя у встановлений термін.

 

Вексель є документом встановленої форми, з відповідним ступенем захисту і його форми мають бути заповнені державною мовою. Виправлення та доповнення до векселя можуть вноситися виключно за погодженням особи, яка його видала, та власника векселя.

Обов’язковими реквізитами, які мають бути зазначеним у векселі боржник, особа якій (чи за наказом якої) має бути сплачена сума векселя, сума векселя, дата його видачі; дата, коли має бути здійснений платіж за векселем, місце платежу.

 

Якщо дата платежу за векселем не вказана, він вважається таким, що підлягає оплаті по пред’явленню, якщо місце платежу за векселем не вказано – вважається, що вексель має бути погашеним за місцезнаходженням боржника.

 

У випадку, якщо на векселі не зазначені інші обов’язкові реквізити, він вважається нікчемним.

 

Грошову суму, зазначену у векселі можна отримати лише після сплину терміну, зазначеного в ньому. У випадку, якщо векселедержатель має бажання отримати суму векселя до настання зазначеного терміну, він може продати вексель іншій особи, отримавши суму векселя за винятком певної суми (дисконту).

 

Передача прав власності на вексель здійснюється на підставі цивільно-правових угоди з фактичною передачею векселя та вчиненням на ньому особою, яка його передає відповідного напису (індосаменту). Індосамент може бути бланковим чи ордерним. Індосамент має бути безумовним, якщо він містить певні обмеження, то такі обмеження вважаються ненаписаними.

Індосамент векселя є ордерним, якщо веселе держатель вказує особу, якій, чи за наказом якої емітент векселя повинен погасити вексель. Якщо вексель має ордерний індосамент, то він є іменним цінним папером.

 

У випадку бланкового індосамента особа, якій, чи за наказом якої емітент векселя повинен погасити вексель. Вексель з бланковим індосаментом є цінним папером на пред’явника.

Вексель може мати кілька індосаментів – як ордерних, так і бланкових. В такому випадку чинним вважається останній індосамент.

 

Передбачено два типи векселів - прості та переказні. Простий вексель являє собою зобов’язання особи, що його видала сплатити суму, зазначену у векселі особі, яка в ньому вказана.

 

Переказний вексель по своїй суті є пропозицію кредитора боржнику сплатити суму боргу у визначений термін іншій особі, вказаній кредитором.

 

Боржник у такому випадку може погодитися з пропозицією кредитора (акцептувати) вексель, чи відмовитися (опротестувати вексель).

 

Платіж за векселем може повністю чи частково бути забезпеченим з боку третій осіб шляхом здійснення відповідного запису - авалю.

 

Отже, якщо коротко відсумувати все написане з приводу векселя, то можна сказати, що в умовах масових неплатежів, нестабільного фінансового становища підприємств, застосування векселів бути сприяти стабілізації економічної ситуації в країні, оскільки є необхідність прискорення взаєморозрахунків між підприємствами та знищення взаємної ланки прострочених платежів.

 

Але, в будь-якому випадку, крім одного, векселедавець не звільняється від зобов’язань по векселю. Випадком, який пом’якшує виконання зобов’язань векселедавця, є грація, яка полягає у відстрочці платежу за векселем у випадку настання обставин непереборної сили (форс-мажору). У всіх інших випадках є високозабезпеченим цінним папером, який у якості платежу не поступається живим грошам, оскільки його можна продати, передати, відобразити в обліку.

 

Отже, переваги векселя дозволяють розглядати його в якості універсального кредитно-розрахункового засобу, котрим він став в країнах з розвинутими ринковими відносинами, в яких вексельні розрахунки складають близько 20% всіх платежів. Найбільш ефективним він є в замкнутих технологічних ланках, тобто в галузевому масштабі, оскільки відпадає необхідність застосування грошових розрахунків, зникають умови для виникнення простроченої кредиторсько-дебіторської заборгованості.

 

Источник: