Акції - визначення поняття, типи акцій

У відповідністю з ч.1. ст. 3 ЗУ „Про цінні папери та фондовий ринок” Акція – це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

 

Наголошується, що акція є іменним цінним папером, оскільки в ЗУ „Про цінні папери та фондову біржу”, який діяв до прийняття ЗУ „Про цінні папери та фондовий ринок” було передбачено, що акції можуть мати форму цінного паперу як іменну, так і пред’явника. Слід зазначити, що в європейських країнах так склалося історично, що переважаюча кількість акціонерних товариств випускає акції саме в формі на пред’явника, оскільки там існує розвинутий фондовий ринок, а форма цінних паперів на пред’явника спрощує процес передачі їх між власниками. Мотиви законодавця, який виключив форму існування акцій на пред’явника, невідомі, але можна припустити, що через те, що іменна форма цінних паперів дозволяє ефективніше вести та контролювати облік їх власників.

 

Акціонерні товариства, які мають право за законом випускати акції є найбільш ефективною організаційно-правовою формою товариства для компаній, які займаються великим бізнесом, в силу цілої низки причин.

 

1)      Можливість швидкого і зручного залучення додаткового капіталу для самого товариства шляхом додаткової емісії акцій.

2)      Спрощений порядок розриву взаємовідносин між власником акції та товариством, яке випустило ці акції. Наприклад, при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю, такому учаснику потрібно виплатити частину прибутку товариства та майна, належного товариству, що не завжди буває зручним і безпроблемним. В той час, як акціонер товариства може легко перетворити в гроші свої акції шляхом їх продажу, і це не вплине на діяльність акціонерного товариства.

3)      Акції можна розглядати в якості одиниці виміру власницьких інтересів членів акціонерного товариства – акціонерів, який виражається обсягом можливостей та повноважень, які отримуються акціонером в обмін на капітал, який передається акціонером товариству.

4)      Обмежена відповідальність власників акцій за зобов’язаннями акціонерного товариства. Акціонери відповідають за ними лише в межах належних їм акцій. У випадку, якщо власник акцій не повністю їх оплатив, то він несе відповідальність також і в межах несплаченої суми.

 

В Україні можуть існувати два типи акцій – прості та привілейовані. Прості акції надають їх власникам право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством, на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації та інші права, передбачені законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Прості акції товариства, яке їх випустило надають їх власникам однакові права.

Привілейовані акції надають їх власникам переважні, стосовно власників простих акцій, права на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, а також надають права на участь в управлінні акціонерним товариством у випадках, передбачених статутом і законом, який регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Стосовно привілейованих акцій знову спостерігається різниця між нормами, які були закріплені в ЗУ „Про цінні папери та фондову біржу”, в якому не було передбачено права власників привілейованих акцій та участь в управлінні товариством, і ЗУ „Про цінні папери та фондовий ринок”, який надав можливість акціонерним товариствам передбачати в своїх статутах права власників привілейованих акцій на участь в управлінні товариством. Механізм реалізації власниками привілейованих акцій своїх прав на участь в управлінні акціонерним товариство нормативно-правовими актами не розписаний, тому повністю залежить від рішень загальних зборів акціонерів, які затверджують статут товариства.

Права власників акцій на участь в управління акціонерним товариством реалізуються шляхом участі та голосування на загальних зборах акціонерів. Одна акція надає її власнику один голос. Акції є неподільним, а у випадку якщо акція має кількох власників, всі вони мають лише один голос при голосуванні.

 

Реалізація прав власників акцій на частину прибутку товариства здійснюється шляхом отримання дивідендів, які нараховуються власникам акцій за підсумками роботи товариства за календарний рік. Право на отримання дивідендів мають ті акціонери товариства, які є такими на момент початку виплати дивідендів. Рішення про розмір та терміни виплати дивідендів приймаються загальним зборами акціонерів товариства.

 

Стосовно права власників акцій на частину майна акціонерного товариства у випадку його ліквідації слід зазначити, що права акціонерів не є першочерговими і реалізуються лише після розрахунків товариства з державою та всіма кредиторами товариства. Це є основним ризиком при інвестуванні коштів у акції.

 

 

Оскільки акції є іменними цінними паперами, то їх власник повинен бути зазначеним на самій акції (сертифікаті акцій). Права власності можуть передаватися на підставі цивільно-правових угод, чи іншим способом, передбаченим чинним законодавством. У випадку, якщо акції існують у документарній формі, перелік власників акцій та всіх переходів прав власності між ними ведеться незалежним реєстратором акціонерного товариства на підставі спеціального договору, чи самим акціонерним товариством у випадку, якщо кількість акціонерів товариства не перевищує 500 осіб, і акціонерне товариство отримало відповідну ліцензію Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на ведення власного реєстру акціонерів. Акціонерне товариство може мати лише одного незалежного реєстратора, який веде реєстр акціонерів товариства. Щоправда, внаслідок корпоративних конфліктів, в ДКЦПФР зареєстровано подвійне ведення реєстрів кількох акціонерних товариств, але я вважаю, що це тимчасове явище, яке виникло внаслідок недосконалості вітчизняної судової системи.

 

У випадку існування акцій у бездокументарній формі їх облік та облік переходів прав власності між власниками ведеться в межах Національної депозитарної системи України на спеціальних рахунках у цінних паперах, які відкриваються власниками в спеціальних компаніях – зберігачах та депозитаріях, які мають відповідні ліцензії ДКЦПФР.

 

Не можна обійти увагою наступне. Цивільним кодексом України, який набрав чинності 01 січня 2004 р. визначено лише визначено таку організаційно-правову форму господарського товариства, як акціонерне товариство. У відповідністю з ЦК України, не існує обмежень прав власників акцій щодо їх відчуження. В той час, як Господарським кодексом України, який набрав чинності 01 січня 2004 р. та Законом України „Про господарські товариства” передбачено поділ акціонерних товариств на відкриті та закриті. Якщо щодо відчуження прав власності акції відкритих акціонерних товариств у зазначених законодавчих актах України немає жодних обмежень, то щодо акцій закритих акціонерних товариств у ст.81 Господарського кодексу України зазначено, що акціонери закритого акціонерного товариства мають переважне право на придбання акцій, які продаються іншими акціонерами товариства. Знову ж таки, механізм реалізації акціонерами ЗАТ свого переважного права на акції, які продаються іншими акціонерами жодними нормативно-правовими актами не розписаний. Тому закриті акціонерні товариства часто прописують у своїх статутах пункти, які майже забороняють продаж акцій акціонерами товариства третім особам, які не є акціонерами зазначеного товариства. Це призводить до частих конфліктів корпоративних інтересів.

 

Источник: